Їхню роботу невтомно переслідують люди путіна, вона небезпечна і таємна. Настав їхній час заговорити. Члени партизанського руху «Спротив Nації» в ексклюзивному інтерв’ю The Times розповіли про український контрнаступ в тилу ворога. Про підрив залізничного переїзду в глибині окупованого Криму поблизу Феодосії, моста в Якимівці, складів з вибухівкою окупантів в Бердянську в Запорізькій області та інші вдалі операції, а також про шалений тиск і неймовірну віру в Перемогу читайте на сайті «Наше місто».
«Спротив Nації» — це загін українських партизанів під проводом «Гонти», який є сотником розвідувальної роти полку Азов»
Заходячи у двері російського військкомату в окупованому Донецьку, Дмитро радів, що літнє сонце винне в тому, що на його потилиці з’явився нервовий піт.
Йому ледь виповнилося повноліття, щоб мати право голосу, але це вже інше, коли Дмитро присягав на вірність прапору. Його куратор в українській військовій розвідці, затамувавши подих, чекав, чи вдасться обдурити війська президента путіна.
Навесні минулого року він приєднався до Національного опору, батальйонної групи українських партизанів на чолі з «Гонтою», капітаном розвідувальної роти полку «Азов». Важко поранений у міському бою під час запеклої оборони Маріуполя, Гонта застряг у тилу ворога, але його підтримували дружні місцеві жителі, які таємно переносили його з дому в дім, доки він не одужав.
Почавши з цієї мережі співчутливих цивільних осіб, Гонта розвивав свій партизанський рух з того часу. Він є одним з багатьох по всій окупованій Україні.
Сьогодні ці чоловіки і жінки борються разом з українським контрнаступом з тилу ворога: підривають мости, саботують транспортні засоби постачання, вбивають колабораціоністів і виявляють цілі для британських ракет Storm Shadow, які випускають українські реактивні пілоти. Менш сміливі, або менш здібні також відіграють свою роль: розмальовують графіті погрозами російським військам, розкидають шипи від шин на шляхах постачання і пошепки передають звіти про їхнє пересування.
Вони дуже секретні, і на них невпинно полюють російські спецслужби, але разом з українською військовою розвідкою ГУР вони погодилися розповісти The Times про свої місії в надії набрати більше членів до початку основного штурму.
Зараз час для максимальних зусиль
«Допомогти нашим військам у контрнаступі, щоб повернути наші території – це наш пріоритет, – сказав Гонта. – Зараз саме час докласти максимум зусиль, ми намагаємося завдати максимальної шкоди ворогу, щоб полегшити життя хлопцям на фронті».
Деякі акції плануються місяцями. Диверсійна група 21 червня підірвала залізничний переїзд в глибині окупованого Криму, поблизу міста Феодосія, знову перервавши залізничне сполучення півострова з Росією, після минулорічної атаки на Керченський міст.
«Ми підготували його до контрнаступу», – сказав Гонта, додавши, що на його організацію пішло три місяці, і що він був проведений саме тоді, коли Київ посилив зондувальні атаки механізованих бригад на фронті. «Ми хочемо завдати противнику якомога більшої шкоди, зменшити частину його можливостей на передовій, порушити логістику, зламати моральний дух, дати відчуття незахищеності».
Операція «Дмитро» тривала ще довше. Того спекотного літнього дня минулого року російські вербувальники не звернули на юнака з Донбасу жодної уваги. Вони поставили кілька запитань про його коротке теперішнє життя, записали його дані. У нього не було кримінального минулого, не було публічних записів про жодну ідеологію. Вони вручили йому бланк з інструкцією з’явитися на службу перед початком базової підготовки, через кордон у Ростові-на-Дону. Здавалося б, ще один донбаський хлопець для м’ясорубки.
Але Дмитро був іншим. Після восьми років життя під російською окупацією, перехід від гібридної війни до повного вторгнення дав йому шанс виплеснути своє розчарування в підтримуваній Кремлем мафії, яка контролювала його місто, крадучи підприємства і демонтуючи цілі галузі промисловості для продажу назад до Росії.
Побиття було звичним явищем у частинах Донбасу, контрольованих сепаратистами, з 2014 року, але вторгнення поклало початок новій жорстокості, з поширеними повідомленнями про зґвалтування, тортури і розчленування.
Це історія про Індіану Джонса
Використовуючи сервіс зашифрованих повідомлень Telegram, Дмитро відгукнувся на український заклик до партизанів боротися з російськими окупантами на окупованих територіях. Це була небезпечна, таємна робота, без слави та оплати, окрім випадкового переказу криптовалюти за спорядження. Все інше його б видало. Інструкції, місця розташування схованок зі зброєю та відеоінструкції з виготовлення вибухівки надсилатимуться через Telegram. Він був один.
«Ці люди на окупованих територіях неймовірно ризикують, але ми не можемо дати їм ні медаль, ні подарунок, ні офіційну зарплату. Зараз вони думають, що вони одні, – сказав Хміль, український розвідник ГУР, який брав участь в операції. Після цього інтерв’ю вони зрозуміють, що на Заході про них читають, про них пам’ятають. Вони зрозуміють, що у нас є друзі».
Дмитро пройшов перевірку в ГУР і виявився здібним оператором, легко виконавши завдання початкового рівня: малював графіті і підпалював автомобілі з провійськовим знаком «Z». Незабаром він пролив кров, ліквідувавши чиновника-колабораціоніста. Візитною карткою Національного спротиву є стара емблема полку «Азов»: стилізований тризуб, символ України, над козацьким символом «Ідея нації» – логотипом, який викликає суперечки через свою схожість з Вольфсангелом, що використовується ультранаціоналістичними угрупованнями. росія намагається використовувати цей символ як доказ нацистської ідеології, через що полк «Азов» минулого року відмовився від нього на користь простого тризуба.
«Його легенда була гарною – він був звичайним хлопцем з Донбасу, який мав роботу, без жодної проукраїнської історії чи видатних деталей у біографії – саме тому Гонта попросив його вступити до російської армії», – сказав Хміль.
«Він пройшов двомісячну підготовку [з росіянами] у Ростові-на-Дону, потім новобранців перевезли назад на Донбас на базу, де їх розподілили у різні підрозділи. На той момент вони перебували в одному-двох тижнях від того, щоб воювати з нашими хлопцями. І вони були в зоні досяжності наших ракет.
Дмитро повідомив ГУР, що на базі перебували високопоставлені офіцери, в тому числі полковники. За його словами, ця ціль була надто великою можливістю, щоб її втратити.
«Він написав нам і надіслав координати, але проблема полягала в тому, що він також мав бути на станції. Тому він надіслав нам свої власні координати, у нього не було вибору – він знав, що ми завдамо удару, але не знав, коли і де з’являться «Хімарси». Коли почався обстріл, ми втратили з ним зв’язок», – каже Хміль, хитаючи головою.
Але Дмитро вижив. Через три дні він зв’язався з ГУР з російського польового шпиталю. Він сказав їм, що був поранений, але одужає. Знаючи, що «Хімарси» прийдуть, він втік з бази, щойно в неї влучила перша ракета кілька тижнів тому, знищивши його товаришів-новобранців. Вибух однієї з наступних ракет зачепив його, але він встиг відбігти на достатню відстань від зони ураження, щоб уникнути важких поранень.
«У нас були важкі розмови з Гонтою про цю місію, ми не знали, коли відбирали його, як саме ми будемо його використовувати. Але коли він сказав нам, що буде в цій точці, це був величезний шанс. Ми думаємо, що там було від 60 до 100 російських солдатів», – сказав Хміль, жартуючи, що Дмитро був хорошим солдатом і, ймовірно, отримав би підвищення в російській армії. За його словами, є й інші партизани, зайняті проникненням в російську армію, яка відчайдушно потребує новобранців.
«Це історія про Індіану Джонса. Це про ризик і адреналін, і коли ти хочеш вбити ворога, вирости в нашій мережі, ти хочеш здивувати себе».
За останній місяць контрнаступ українських військ вже відвоював близько 50 квадратних миль Запорізької області, де діє Національний опір.
Але успішна місія може мати непередбачувані наслідки. 11 червня люди Гонти підірвали залізничний міст біля села Якимівка, на шляху до логістичного вузла Мелітополя. Залізниця використовувалася для перекидання зенітних боєприпасів з Криму на російські оборонні лінії в регіоні, і росіяни були розлючені.
«Росіяни перевернули догори дном усі села поблизу, шукаючи наших людей. Це зовсім інший вид ризику, ніж надсилати координати, коли ти сидиш між своїми новими російськими товаришами, але ти мусиш працювати з вибухівкою, а потім знімати результат на відео», – сказав Хміль – Всіх людей, я маю на увазі всіх людей [там], росіяни побили. Це їхня звичайна практика».
Проте на окупованій території партизани працюють на звичайних роботах і вільно пересуваються, легко проходячи через російські блокпости. Вони знають, як приховати вибухівку, але найнебезпечнішою річчю для них є візитівка «Національного спротиву», яку вони залишають на місці успішного виконання завдання, – каже Гонта.
«Росіяни неодноразово зупиняли і обшукували мене на блокпостах. Це цілком нормально, ми вже звикли до таких речей. Спочатку це викликало у мене занепокоєння, але тепер, коли я живу в такій атмосфері постійно, я ставлюся до цього спокійно», – пояснив він. «Ми не носимо в машині запалений коктейль Молотова, ми його маскуємо, у нас є свої способи, і під час обшуку це, як правило, не викликає жодних підозр. Але якщо знайдуть цю картку… то буде важко вийти сухим з води».
Всі українці мають допомагати
Партизани Гонти поділяються на меншу групу, яка виконує найнебезпечніші операції, і ширшу базу підтримки, яка надає розвіддані і спалює автомобілі, зокрема, 27 за останній місяць, – каже Хміль. Іноді їхні цілі набагато більші, а результати вражаючі.
2 червня в окупованому приморському місті Бердянськ чоловік у цивільному одязі вислизнув зі свого офісу, щоб прогулятися біля моря, випити кави та викурити сигарету. Помітивши припарковану біля порту групу контррозвідки російських спецслужб ФСБ, він рушив набережною у зворотному напрямку. Шкода, що він не міг побачити ціль, про яку повідомляв – 50-метровий суховантаж, завантажений боєприпасами, – але він добре бачив порт, де він розвантажувався.
Він зупинився і дістав свій телефон. Його відео не зафіксувало крилату ракету «Штормова тінь», що наближалася, але зняло її наслідки – потужний вибух і грибовидну хмару. Ракета влучила в ціль, – повідомив він у телеграм-каналі і поїхав з місця події.
Кожна така акція врятує життя солдатів під час головного удару контрнаступу, заявив ГУР, закликавши більше українців приєднуватися до Національного спротиву.
«У нас є унікальний момент, щоб зібрати активних людей на окупованих територіях, це має бути зараз. Контрнаступ буде не одним тижнем: він буде важким, він триватиме до осені», – сказав Хміль.
Всі українці повинні допомогти нашим солдатам звільнити нашу країну, це не відповідальність якихось полковників чи бригад. Це робота всіх українців цього літа, щоб контрнаступ був успішним.