Офіційно визнаний брехун Денис Селін та його громадська організація через суди блокують Генеральний план Дніпра, створюючи хаос у містобудуванні. За їхніми діями вбачається вплив Олександра Петровського-“Наріка”, якому, ймовірно, вигідний цей безлад. Так під прикриттям громадських лозунгів відбувається гра на користь “чорних забудовників”.
Денис Селін, якого суд визнав брехуном за наклеп про купівлю машини мером Філатовим, разом зі своєю власною та “дружніми ГО-шками” роками гальмує Генеральний план Дніпра — документ, що забезпечує правила і порядок у формуванні міського середовища. Без нього місто ризикує потонути у хаотичній забудові, як Київ.
Генплан як перешкода “чорним забудовникам”
Генеральний план міста – це не просто папірець для чиновників. Це основний документ, який унеможливлює свавілля у забудові та встановлює чіткі правила гри для всіх учасників ринку нерухомості. Якщо простіше – то це опорний план і “путівник”, який допомагає містянам, міській владі, профільним службам, представникам бізнесу та експертної спільноти бачити, розуміти і визначати, які є можливості для розвитку мегаполісу та які існують обмеження, де можна будувати ті чи інші об’єкти, а які території мають залишатися зеленими зонами чи громадськими просторами. Для законослухняних забудовників це зручність та прозорість, а для тих, хто звик діяти у сірих схемах, Генплан – справжня біда.
Міська влада Дніпра підійшла до розробки Генплану, як і багато українських міст – роботу довірили державному інституту “ДІПРОМІСТО” — авторитетній установі, яка формує будівельні стандарти в Україні. У 2017 році документ успішно пройшов державну експертизу та був офіційно затверджений міською радою.
У 2020 році до Генплану внесли необхідні зміни, синхронізувавши його з реаліями розвитку міста, і жодних порушень державні експерти не знайшли. Але саме тоді “активісти” на чолі із Селіним розпочали свою судову атаку.
Цікава деталь: формальним приводом стала застаріла норма, яка не дозволяла змінювати подібні документи частіше ніж раз на п’ять років. Але буквально через кілька днів після позову “активістів” Верховна Рада скасувала цю норму! Випадковість? Можливо, але куди більш вірогідно те, що хтось відслідковував очікувані зміни у законодавстві і поспішав заблокувати Генплан, поки ще була юридична можливість. Тим більше, що за цією ситуацію пішли і інші претензії.
Хто заплатив за спектакль: слід веде до Петровського
Судові процеси — це задоволення не з дешевих. Дорогі адвокати, постійна присутність на засіданнях, агресивна медійна кампанія — усе це потребує стабільного і суттєвого фінансового ресурсу. За словами юристів, що відстоюють інтереси громади, “активісти” дуже нахабно та провокаційно ведуть себе на цих судах: чинять тиск, провокують на скандали, підвищують голос, тобто поводяться дуже вільно. Крім того, за свідченнями правників,, суди перших інстанцій навіть не взяли до уваги те, що державні експерти не знайшли у коригуваннях жодних порушень. Примітний і той факт, що судді відмовились залучити до розгляду по справі власне розробника документації – державний інститут “ДІПРОМІСТО”. Попри те, що це не лише дозволяється за законом, а й в цьому випадку має всі підстави і виглядає максимально логічним кроком для встановлення всіх обставин і винесення обʼєктивної оцінки.
Виникає цілком логічне питання: звідки у громадського активіста, який у класичному розумінні ніде не працює, живучи на гранти та “донати”, такі кошти і такий магічний вплив на суди? Загальновідомо, що рідко для отримання потрібних рішень достатньо лише психологічного тиску на суддів, здебільшого грають роль уже більш “матеріальні” фактори.
І тут варто згадати гучну історію з Наталею Ешонкуловою та вінницьким активістом, якого, за повідомленнями ЗМІ, нібито “купив2 той самий Петровський, відомий як кримінальний авторитет Нарік. Як це може працювати: представники криміналітету фінансують так званих громадських діячів, а ті відпрацьовують замовлення під виглядом активістів-“борців за щось хороше”, тиснучи куди потрібно заради поставленої мети.
На поверхні знаходяться і інші “нюанси”: той же Селін регулярно зʼявлявся на телеканалі, афілійованому з Олександром Петровським-Наріком, ба більше – навіть займав офіс у будівлі, де знаходиться це медіа, яке займається просуванням іміджу Петровського та його оточення. До речі, цей бізнес-центр, за свідченнями ЗМІ, було зведено на вкрадені у держави 300 млн.гривень, а допоміг у цьому Наріку відомий державний зрадник і сепаратист із Криму.
Якщо подивитися ширше — на умовну “екосистему” Наріка, то стає ще зрозуміліше. У його арсеналі є немало важелів для непублічного впливу: перш за все, гроші, вплив на депутатів різних рівнів, повʼязаний з ним телеканал і, схоже, ціла мережа лояльних “активістів”. Контроль над медіа, вплив на політиків та “вуличний протест” дозволяє йому керувати процесами непомітно. І у такій системі невпорядкованість і відсутність загальних правил — це не проблема, а умова стабільності. Чим більше безладу у місті, тим легше тягнути за ниточки з тіні.
У оточення і поплічників Петровського є інтереси в ресторанному бізнесі, виробничих і харчових підприємствах і не тільки. Все це дає підстави вважати: якщо в орбіті Наріка та його партнерів є плани щодо міської землі та нерухомості, то Генплан — це вже не просто документ, а пряма загроза. Бо порядок у забудові, як не крути, це смерть для будь-яких “творчих” рішень з дерибану. А от хаос — ідеальне середовище.
Ефект доміно: хто виграє від суду над Генпланом
Після початку судової тяганини проти Генплану активізувалися скандально відомі брати Каснери, які встигли “прикрасити” Дніпро архітектурними потворами на кшталт “каракатиці” на вулиці Володимира Великого. Дрібніші, але не менш агресивні “чорні забудовники” також встигли скористатися ситуацією. І незважаючи на те, що в результаті важких, переважно багаторічних судових баталій проти кожної конкретної незаконної будови, громаді вдається наводити лад, фахівці свідчать: за умов затвердженого Генплану, більшості таких ситуацій можна було б уникнути “у зародку”.
Не варто забувати і про політику. Далебі, що Селін може використовувати суди і для медіашуму, сподіваючись накопичити політичний капітал. На виборах у 2020 році він та його громадська організація вже намагалися зайти у владу, але з тріском програли, отримавши результат у межах статистичної похибки.
На цьому фоні блокування Генплану – це зручний інструмент для постійної критики та підігрівання інтересу до себе. Можна буде заявляти, що у місті панує хаос, забудова йде без правил, а влада нічого не робить. Хоча саме Селін і створив цю ситуацію: спочатку розхитали, а потім кинулись всіх звинувачувати. Це класичний приклад популізму.
Найсумніше у цій історії те, що розплачуються за амбіції “активістів” звичайні дніпряни. Заблокований розвиток міста, додаткові витрати на судові процеси, гальмування важливих проєктів – все це відбувається коштом громади. Гроші, які можна було б спрямувати на підтримку Сил Оборони чи заходи безпеки міста, йдуть на боротьбу з судовими атаками псевдоактивістів. А тим часом “чорні забудовники” продовжують нищити архітектурний вигляд Дніпра.
Справа з Генпланом Дніпра – це не просто судовий спір. Це показовий приклад того, як під виглядом громадської активності може здійснюватися системна атака на розвиток міста у чиїхось інтересах. І, на жаль, це демонструє, що такий підхід – “спам” судової системи позовами, тиск або інший можливий вплив на неї через купку активістів та юристів – може уповільнити, а то і зовсім заблокувати розвиток цілих мегаполісів. Зараз майбутнє міста вирішується у Верховному Суді. Є надія, що переможе здоровий глузд і суд винесе адекватне рішення, бо вибір очевидний: або розвиток міста за правилами, або безлад, з якого хтось має вигоду.
За матеріалами 49000.