До редакції «Наше місто» надійшов лист від Ігоря Шевченка, 18-річного випускника дніпровської школи №81, скрипаля та поета, який нині живе в Англії, але серцем залишається в Україні. Ігор народився та виріс у Дніпрі, навчався у школах №13 та №81, обидві закінчив з відзнакою.
Досягнення та захоплення Ігоря Шевченка
- У школі він брав участь та здобував призові місця на міських і обласних олімпіадах із фізики, математики, астрономії, хімії, біології, правознавства та історії;
- Займався баскетболом, настільним тенісом, футболом і ММА;
- В 16 років почав грати на скрипці та став учасником ансамблю «ДДМШ №7 ім. Леоніда Когана»;
- Писати вірші почав з 14 років за підтримки вчительок української мови Тетяни Антонової та Світлани Шитікової.
Навчання та життя в Англії
У серпні 2025 року Ігор переїхав до Ньюбері (Англія), де живе разом із господарем будинку британцем, українкою та поляком. Вже цього року він склав державні іспити A-levels з фізики, базової та вищої математики, результати очікує в серпні. Його мета — вступити до британського університету й стати фізиком.
Паралельно Ігор працює в італійському ресторані та на заводі, суміщаючи це з підготовкою до навчання.
Почуття до рідного Дніпра та вірш на підтримку України
Ігор висловлює вдячність господарю будинку Кісу за підтримку. Британський власник планує придбати житло в Україні, і Ігор заохочує його обрати Дніпропетровщину.
«Мені болить, що в такий відповідальний для України момент я знаходжусь за кордоном. І хоча моє тіло в Англії, моя душа все одно в Дніпрі. Разом із тими, хто творить майбутнє нашої країни. Я пишаюся, що я українець», — написав Ігор у листі.
Також він надіслав власний вірш, написаний 16 липня 2026 року в Ньюбері, що відображає його почуття до боротьби України за свободу:
Розвивається прапор Майданом,
Стискається серце на мить.
Їх пам’ять вкривається пилом
Комусь це так сильно кортить.Не здавайся, мій славний народе!
Я знаю як тобі болить!
Ти знов воюєш на два фронти!
І все всередині кипить!В моменті відчаю і страху,
Коли навколо все мовчить.
Твій гордий клич проб’ється зверху,
Не дозволяй себе ганьбить!Лиш в боротьбі нам зійде ласка.
І дух минулих поколінь
Нам не пробачить цю поразку.
Нас прикриває їхня тінь.І в найтемнішу бою мить
Засяє синьо-жовтий промінь волі.
Бо мій нарід не можна підкорить!
Така вже наша ласка долі…
