Все частіше у Мережі спливають скандали, пов’язані з діяльністю міграційної служби. У воєнний час за кордоном дивним чином опиняються чоловіки призовного віку. Виходить, що навіть під час війни ця структура залишається корумпованою. Аналізуючи електронні декларації чиновників з міграційної служби – просто дивуєшся. Зі сторони вони виглядають доволі скромними. Гроші та щастя люблять тишу, вважають міграційники.
У декларації начальника Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області Богдана Чегіля розбирались журналісти сайту 49000.com.ua.
Чегіля призначили на посаду всього за пару місяців до початку війни. А незабаром після призначення регіон охопила хвиля злочинності, пов’язаної з нелегальною міграцією з країни. До прикладу, після початку війни якимось дивним чином за кордоном опинились представники дніпровського криміналітету Олександр Петровський (Нарік) і Сергій Олійник (Умка).
В області вже кілька місяців розширюється бізнес з переправи за кордон тих, хто заборонений законом. Не все зрозуміло з видачею внутрішніх паспортів тим, хто прибув на нове місце проживання. Суми, озвучені в ЗМІ, які крутяться в цій місцевості, вражають навіть “бувалих”. Причому обсяги та спектр послуг нелегального бізнесу постійно зростають. А де ж осідає «зароблений» капітал?
Чиновники нарешті зрозуміли, що бізнес любить тишу. А похвалитися тим, що ви здобули під час «чуми» – стане для себе дорожче. Не кажучи вже про те, що такі установки просто не будуть зрозумілі тим, хто призначив їх на посаду. Це сучасна тенденція в державній системі. І місцеві жителі це розуміють.
Тож керівник обласних міграційників, судячи з декларацій, ще не встиг сильно накопичити майно. Дружина Богдана Івановича має будинок і ділянку землі в Нікополі, живе в чужій квартирі в Дніпрі.
Обидва їздять на доволі непоганих, проте чужих автівках.
За три роки вдалось накопичити “лише” 320 тисяч гривень.
Тим часом більшість з тих, кому коли-небудь доводилося стикатися з питаннями у відповідних структурах, можуть просто не повірити в це.
І тут, мабуть, варто додати ще й про успішну тінізацію доходів, і про захист міграційного бізнесу, який процвітав під час війни. Як бачимо, ні нові умови, ні нові кадрові перестановки істотно не вплинули на роботу міграційної системи. Мабуть, все це влаштовує як тих, хто керує службу від держави, так і тих, хто здійснює нагляд від імені криміналітету.