Олександр, 49 років, уродженець Кривого Рогу, більше тридцяти років працював машиністом електровозу на шахті. Нині він служить у 113-й окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ та щодня виконує бойові завдання на передовій.
Шлях від шахти до фронту
Після закінчення гірничого училища та служби в Полтаві Олександр повернувся до рідного міста і почав працювати під землею, де часто доводилось перебувати у темряві, освітлюваній лише шахтарським ліхтарем. У лютому 2025 року він отримав повістку до ЗСУ і без вагань приєднався до територіальної оборони. Після базової військової підготовки став бійцем 3-го батальйону 113-ї бригади.
Військова служба на передовій
Олександр брав участь у операціях на Донбасі та нині тримає оборону під Вовчанськом. Спочатку виконував розвідувальні завдання на безпілотнику «Мавік», але через проблеми із зором перейшов на посаду водія роти «РУБАК». Зараз він доставляє військовослужбовців, зброю і провізію на позиції, стикаючись з ворожими FPV-дронами, які неодноразово пошкоджували транспортні засоби.
Підтримка побратимів та віра у перемогу
Олександр отримав від бойових побратимів прізвисько «Санич» і вважається на передовій ангелом-охоронцем. Його досвід і швидкість реакції неодноразово допомагали уникнути небезпеки. Військовий зазначає, що цивільний досвід керування транспортом практично не застосовний у бойових умовах, проте це не заважає йому швидко адаптуватися до вимог фронту.
«Вдома на нас чекають сім’ї, і це дає сили стояти. Крім того, ми впевнені, що боремося за правду, і це підтримує нас», – каже Олександр.
