У тяжкій битві на Покровському напрямку боєць Микола зазнав важкого поранення. Під час того, як він чекав на порятунок, сталася дивовижна річ – його маленький син викликав його уві сні, а Микола візуалізував образ своєї сім’ї, яка чекала його вдома. Ця думка про родину дала йому сили вижити.
Після порятунку Миколу евакуювали до госпіталю, де йому довелося здійснити ампутацію пошкодженої ноги. Незважаючи на важкі втрати, він продовжує своє відновлення, повернувшись до родини. Він висловив безкрайню вдячність лікарям і волонтерам, які допомогли йому не тільки фізично, але й морально.
Тепер Микола присвячує свій час відновленню та якіснівмому спілкуванню з сім’єю. Його історія є потужним нагадуванням про важливість надії та взаємопідтримки у найскладніші моменти.
