Володимир Гемук більше 18 років служить у Державній службі з надзвичайних ситуацій, наразі працює пожежним-рятувальником у Марганці. Про його роботу розповіли у Головному управлінні ДСНС України у Дніпропетровській області.
Володимир родом із села Добра Надія. Ще в юнацтві його вразило, як люди об’єднуються під час пожеж, допомагають гасити вогонь та підтримують постраждалих. Цей досвід визначив його вибір професії.
Складні виклики на службі
За час служби Володимир брав участь у численних рятувальних операціях, зокрема під час повномасштабної війни. Одного разу під час атаки ворожого безпілотника вогонь спалахнув на критичному об’єкті. Начальник підрозділу, рятуючи співробітника, отримав опіки та поранення. Безпілотники ускладнювали рятувальникам доступ до постраждалих, але вдалося врятувати потерпілого і надати йому домедичну допомогу.
«У такі моменти немає часу на страх, треба зосередитися на завданні», – каже Володимир.
Трагічні випадки
Найважче для рятувальника згадувати аварії, де гинуть діти. Наприклад, восени 2024 року під час пожежі в приватному будинку були знайдені тіла дворічної дівчинки та її матері. Також він пам’ятає випадок 2012 року, коли з палаючого дому вдалося врятувати п’ятирічного хлопчика, але загинув його дідусь.
Вплив війни на роботу рятувальників
З початком війни до звичних викликів додалися ліквідація наслідків атак, робота під постійною загрозою повторних обстрілів і дронів. Незважаючи на ризики, Володимир не шкодує про вибір професії.
«Коли рятуєш життя, бачиш справжню вдячність, навіть крізь сльози», – зазначає він.
Нагороди та особисте життя
За віддану службу Володимир отримав нагрудний знак ДСНС України «Знак Пошани». В позаробочий час він захоплюється риболовлею, походами в гори та проводить час із родиною.
Володимир мріє після війни відбудувати зруйнований дім у рідному селі, повернути сім’ю з-за кордону і надолужити втрачене.
Читайте також:
