Охорона громадського правопорядку людьми, які безпосередньо мешкають на відповідній території, спілкуються з громадою та нею ж фінансуються – це одна зі складових справжньої децентралізації. Втім центральна влада з такою важливою функцією прощатися не збирається. Місцевому самоврядуванню доводиться брати справу у власні руки. Як це відбувається та з якими проблемами стикаються – учасники ПРОпозиціонери Клубу обговорювали від час чергового засідання.
Володимир Поліщук, начальник управління зв’язків із громадськістю МВС України (2011—2013 рр.), розповів про те, що аналоги «муніципальної поліції» є в багатьох розвинених країнах. Вони мають різні назви, втім об’єднані чітко визначеними завданнями та повноваженнями. Таким саме шляхом має рухатися й Україна.
«Треба чітко розставити пріоритети: які завдання виконує поліція (центральна та місцева), яка між ними є взаємодія, у який час місцева поліція переходить в підпорядкування керівнику центральної поліції, наприклад, при надзвичайних ситуаціях тощо. Коли багато утворень правоохоронців, вони можуть впливати на ситуацію. Але якщо існує тільки одна правоохоронна структура, тоді слід боятися, що вона може узурпувати владу і вже вчиняти все, що її керівникові спаде на думку», – поділився думкою пан Поліщук.
Сьогодні в Україні, за словами Івана Фурсенка, експерта з місцевого самоврядування та члена Головної ради політичної партії “Пропозиція”, організації на кшталт муніципальної поліції з’являються в багатьох громадах.
«Вони створені в тому чи іншому вигляді як підрозділи громадської безпеки. Це вже існує. І воно викликано часом, тобто необхідність проведення реформи місцевого самоврядування, необхідність громадян в отриманні додаткових послуг і відчуття захисту на своїй території. В більшості європейських країн муніципальна поліція працює з адміністративними правопорушеннями: це благоустрій території, боротьба з незаконними сміттєзвалищами, зі стихійною торгівлею та паркуванням, порушенням правил дорожнього руху. Тоді як національна поліція займається кримінальними злочинами. », – додав експерт.
Про подібний досвід розповів Дмитро Бірець, депутат Кропивницької міськради.
«Ми запустили пілотний проєкт, в рамках якого є поліцейський офіцер громади. Ми забезпечили його автомобільним транспортом, виділили з бюджету кошти. І ось буквально днями максимально швидко він розкрив два злочини, люди притягнуті до відповідальності. Про що це говорить? Це говорить про те, що дійсно муніципальна поліція є ближчою, її знає староста округу, її знають мешканці. Перевага в тому, що цю людину не висмикують на якісь заходи характеру «очепити, оточити», на якісь політичні мітинги. Дана людина завжди серед громади і може ефективно потурбуватися про спокій громадян», – наголосив депутат Кропивницької міськради.
У Дніпрі також існує подібний проєкт. Його керівництво стикається з проблемами невідповідності законодавства новим викликам та реаліям, зізнається директор комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради Дмитро Скосарев.
«Наше підприємство було створене у 2018 році за ініціативи міського голови і співзасновника партії «Пропозиція» Бориса Філатова. Основна проблема – це, звісно, відсутність законодавчої бази, де було б прописані конкретні повноваження. На даний момент ми діємо на підставі Закону «Про охоронну діяльність». Тож на муніципальну варту покладаються функції з охорони майна. Але річ у тому, що у місті виникає дуже багато питань, де необхідно не просто зберігати майно, а іноді й патрулювати вулиці. А ось такі моменти вже не прописані, тут уже доводиться знаходити якісь лазівки у законодавстві», – наголосив пан Скосарев.
На думку його колеги зі столиці, заступника голови Муніципальної Варти Києва Антона Колумбета, ключовим завданням муніципального правоохоронного органу має бути боротьба саме з адміністративними правопорушеннями.
«Адміністративний Кодекс – це те, з чим ми стикаємося щодня. Наприклад, порушення громадського порядку, вживання алкогольних напоїв у громадських місцях, випадки сімейного насильства тощо. Але є величезна проблема з питанням притягнення до відповідальності порушників цього самого Кодексу. В уяві середньостатистичного поліцейського подібні речі є мало значущі. Зрозуміло, що умовний районний відділок поліції в Києві завалений справами про грабунки, вбивства, зґвалтування, корупційні злочини тощо. І розбиратися з тим, як один сусід розбив вікно, наприклад, камінням іншому сусіду, слідчому не дуже хочеться. Як наслідок, відсутня головна концепція правосуддя – невідворотність покарання в таких випадках. Будь-яка людина, яка порушила громадський порядок хоча б одного разу в своєму житті, вже проходила цей шлях. В неї, на жаль, з’являється розуміння, що вона безкарна. Безкарність – це те, що штовхає до здійснення нових правопорушень», – зауважив Антон Колумбет.
Всі учасники дискусії зійшлися на тому, що потреба в муніципальній поліції назріла давно. Втім саме неврегульованість цього питання на нормативно-правовому рівні гальмує розвиток системи місцевої охорони правопорядку.
«Муніципальну поліцію створювати конче потрібно, ба більше – її вже давно потрібно було створити. І на мою думку, ось чому. На сьогоднішній день в містах та селищах України функції боротися з адміністративними правопорушеннями лежать на поліції. Боротися з такими правопорушеннями повинна патрульна поліція та дільничний інспектор поліції», – сказав Юрій Мартиненко, полковник поліції у запасі, ветеран війни. Та додав, що сьогодні ми цього не бачимо навіть у столиці. Як приклад експерт наводить ситуацію зі стихійною торгівлею. «Чому так відбувається – не знаю. Чи то поліція не хоче працювати, чи то поліція не може працювати, чи нема кому там працювати», – припустив експерт.
На його питання відповів Юрій Васильченко, колишній голова Державної архітектурної інспекції України.
«Зараз вже досить багато створено для того, щоб, по суті, повністю децентралізувати ту поліцію, яка зараз є. Бо з кожним днем її ефективність якраз саме щодо дрібних правопорушень зменшується… Треба на законодавчому рівні врегулювати це питання, передбачити перехідний період, оскільки не всі маленькі міста спроможні швидко утворити муніципальну поліцію. І на цей перехідний період свої функції виконувати буде поліція на центральному рівні. По аналогії, як було з Держбудконтролем, який почав децентралізуватися в 2015 році», – порадив пан Васильченко.
«Усі зацікавлені у безпеці своїх міст. Ви знаєте, що нині в тренді міграція людей із сіл до міст. І людей, крім роботи, розвитку, навчання та відпочинку, цікавить безпека. Як і туристи, коли кудись їдуть, шукають, де безпечно. І ось кожен мер зацікавлений у безпеці свого міста. Нині всі по-різному формують ці муніципальні варти. Хтось на базі громадських організацій, хтось на базі комунальних підприємств, хтось їх включає до структури бюджетників. Тож висновок один: країні потрібен закон про муніципальну поліцію», – резюмував обговорення депутат міськради від партії “Пропозиція”, міський голова Каховки (2015-2020 рр.) Андрій Дяченко.