Марія Барабаш, громадська лідерка, що знаходиться зараз в США на інугураційних заходах Дональда Трампа, повідомила в своїх соцмережах про те що мама Ігоря Лаченкова, на той час суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області своїми рішеннями змушувала українську оборонну компанію платити росіянам.
У 2017 році, на третій рік гібридної війни з росією, український суд ухвалює рішення, яке шокує не лише фахівців оборонної галузі, а й усе суспільство. Було відхилено апеляцію у справі, де одне з ключових підприємств оборонного комплексу України — «Південмаш» — зобов’язали виплатити 6 мільйонів гривень російській компанії «Ілюшин Фінанс Ко».
Ця компанія входить до складу корпорації «Ростех» — одного з найпотужніших елементів російського військово-промислового комплексу, що прямо забезпечує армію Росії зброєю, яку нині використовують для війни проти України.
Головуючою суддею у цій справі виступила Оксана Лаченкова — мати блогера Ігоря Лаченкова, відомого своєю співпрацею з Офісом Президента.
Суд, що працює проти оборони України
«Південмаш» — це не просто підприємство. Це серце ракетно-космічної галузі України, що забезпечує стратегічну та оборонну стабільність країни. Під час війни, коли кожна гривня має йти на зміцнення обороноздатності, таке рішення виглядає як удар у спину.
Замість того, щоб блокувати фінансування ворога, колегія суддів на чолі з Оксаною Лаченковою ухвалює рішення, яке фактично спрямовує мільйони до рук агресора.
Нагадаємо, що рішення було ухвалено одноголосно, без окремої думки або зауважень інших суддів.
Як ворог отримує кошти через українські суди
Російська компанія «Ілюшин Фінанс Ко» входить до державної корпорації «Ростех», яка є ключовою частиною військово-промислового комплексу РФ. Це саме ті структури, що виробляють техніку й озброєння, які сьогодні вбивають українців.
Однак, замість того, щоб відмовити у виконанні цього арбітражного рішення, український суд дає «зелене світло». Чи був це наслідок тиску, байдужості чи свідомого саботажу?
«Чому з її сина Офіс Президента в обличчі Дмитра Литвина, радника Зеленського та, як кажуть, найкращого друга Ігоря Лаченкова, активно створює ідола та кумира для української молоді?», — питає у дописі волонтерка Марія Барабаш.
Чи міг суд вчинити інакше
У коментарях під дописом волонтерки користувачі не стримували емоцій щодо рішення на користь ворога. Також у коментарі зауважили, що суд мав усі підстави відмовити у виконанні цього рішення:
- Протиріччя публічному порядку. Відповідно до статті 396 Цивільного процесуального кодексу України, виконання рішень, що загрожують національній безпеці, можна відхилити. У такому випадку гроші могли потрапити до бюджету російського ВПК.
- Національні інтереси. Умови війни дозволяють розглядати будь-які виплати країні-агресору як загрозу державній безпеці.
- Політичний контекст. Суд міг мотивувати своє рішення тим, що отримувач фінансування є частиною країни, яка веде війну проти України.
Однак судді обрали зовсім інший шлях, що виглядає як підтримка ворога.
Хто нестиме відповідальність
На тлі війни це рішення виглядає не лише як помилка, а як можливий акт державної зради. Дивує також пасивність українських спецслужб у питанні притягнення суддів до відповідальності за дії, які грають на руку агресору.
«У Росії таку суддю давно б відправили слідом за Навальним. Але в Україні суддя продовжує отримувати зарплату у 250 тисяч гривень і довічні виплати», — обурюються користувачі соцмереж.
Чи подасть хтось заяву на цих суддів за державну зраду? І чи побачимо нарешті реформу, яка зробить правосуддя справді українським?
