У відомому на весь світ виданні The New York Times 15 листопада вийшла стаття про історію створення евакуаційного центру у Дніпрі. Дніпровський центр матері та дитини, який приймає евакуйованих із зони бойових дій на Донбасі, став частиною очерку про те, як величезна українська залізнична система допомогає у протистоянні ворогу.
Її авторка – Сара Тополь, а фотографії зробив іменитий фотограф Адам Фергюсон, який працював для Times, National Geographic та Vanity Fair.
Центр матері та дитини з'явився у місті Дніпро ще у березні 2022 року завдяки волонтерам, які побачивши матерів з дітьми у чергах біля вокзалу вирішили організувати для них місця відпочинку. Ціла система роботи, за якою всі потребуючі допомоги діти, жінки та інваліди потрапляли до центру, а потім на платформу для посадки на евакуаційний потяг, уникаючи вокзального натовпу, була розроблена за підтримки мера Дніпра Бориса Філатова та керівництва вокзалу.
Воєнний хаос та евакуація не були новиною для міста. Ще у 2014 його вдалося вберегти від рук сепаратистів і Дніпро залишилось патріотичним, не розглядаючи іншого сценарію, окрім як залишатися частиною України. Внутрішньо переміщені українци ринули саме до Дніпра, так як місто було найближчим до новопроголошених сепаратистських республік, зазначається у матеріалі.
Так само й у 2022 році місто приймало громадян, які були вимушені покинути рідні населені пункти через російську агресію. У торговому центрі волонтери зайняли перший поверх. Близько 80 з них працювали у три зміни. Евакуйовані прибували цілодобово. Спочатку їх було близько 2000 щодня; наприкінці травня їх було близько 200. Їжу двічі на день привозила World Central Kitchen. Гарячі страви – суп, каша та м’ясо – були доступні у будь-який час. Коробки з вареними яйцями, бутерброди та трохи овочів видавали на сніданок чи брали до поїзда. Людей доставляли до центру волонтерські організації, часто церковні групи чи інші неурядові групи, чи наймані водії. Вони приїжджали у мікроавтобусах, автомобілях чи автобусах.
"Люди перед евакуацією довго сиділи у підвалах і довго не їли гарячої їжі", — розповідає Одарка Біла, директорка департаменту молодіжної політики та національно-патріотичного виховання Дніпровської міськради, показуючи евакуаційний центр.
Для мам з малюками була окрема кімната для відпочинку з пеленальними столиками, дитячим харчуванням, сумішами та підгузками різного розміру. Все було безкоштовно. Центр роздавав горщики та коляски з пожертвувань.
"І я скажу одразу, що ініціатива створення Волонтерського центру допомоги матерям і дітям при вокзалі належить Геннадію Олеговичу Корбану.
Після озвученої ним ідеї, що треба його створювати, ми, скажімо так, побігли одразу шукати, яка це може бути локація.
6 березня ми вже спілкувалися з власниками торгівельного центру, шостого прибирались у торгівельній площі, і вже 7-го, на ранок, у нас були перші наші, скажімо так, гості, відвідувачі.
Особливістю Центру мало стати те, що там волонтерили викладачі і психологи, тому що на Вокзальній площі панував розпач, і матері з острахом не хотіли відпускати своїх дітей від себе, тобто люди стояли в довжелезній черзі під мокрим дощем, діти мокли, і в цілому усвідомлення того, що є місце, куди можна завести дитину, де можна просушити речі, де можна погодувати дитину – у нас величезна кількість людей з немовлятами була, і найперше – ми організували кімнату для немовлят, де можна змінити пелюшки і грудьми погодувати дитину.
Наш найменший учасник евакуації – шестиденна дитина”, – згадує Одарка Біла.
Уздовж стіни був відділ, де люди могли підібрати старий одяг та взуття. У двох кімнатах стояли дитячі ліжечка, а білизна марки “Укрзалізниця” змінювали щодня. (Завдяки партнерству залізниця стирає постільну білизну центру). У задній частині спальної кімнати була невелика виставка фотографій та веселих дитячих малюнків поряд з великим ігровим майданчиком, на якому працювали волонтери.
Мовою оригіналу матеріал доступний за посиланням.