З початку повномасштабного російського вторгнення Михайло, військовий з підрозділу тероборони, провів 199 днів безперервно на позиціях у небезпечній «зоні смерті». Він – батько чотирьох дітей і дідусь п’ятьох онуків із Дніпропетровщини, який, незважаючи на вік і травми, повернувся на передову, щоб підтримати побратимів.
Історія служби та поранення
На початку війни дружина Михайла намагалася оберігати його від фронту, навіть сховавши військові документи. Проте він сам прийняв рішення йти служити, адже раніше мав бойовий досвід у миротворчих операціях. Спочатку Михайло був у протиповітряній обороні, а пізніше долучився до сил спеціальних операцій, де отримав важке поранення – куля пошкодила п’яту та ахіллове сухожилля.
Повернення на фронт та умови служби
Після лікування і переведення до 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле» Михайло добровільно повернувся на позиції, щоб замінити виснажених бійців. Попри біль, він щодня долав великі відстані, стримуючи біль медикаментами, які доставляли дронами. Медикиня з позивним «Бусинка» надавала йому необхідну допомогу на передовій.
Життя в «зоні смерті»
- Захисники перебували у зоні постійної загрози з боку ворожих дронів;
- Михайло провів 199 днів на позиціях, хоча спочатку розраховував на півтора місяця;
- Відсутність зв’язку з родиною була найважчим випробуванням;
- Під час обстрілів він не міг зв’язатися з дружиною, яка шукала інформацію у військкоматах;
- Після повернення Михайло відразу зателефонував додому, що стало великим полегшенням для родини.
Подальші плани та підтримка родини
Попри всі труднощі, Михайло продовжує службу і чекає народження шостого онука весною 2026 року. Він переконаний, що саме заради таких моментів варто витримувати всі випробування війни.
Ця історія демонструє не лише мужність окремої людини, а й стійкість тих, хто захищає Україну, зокрема мешканців Дніпра та області, у складних умовах бойових дій.
Фото: 128 окрема важка механізована бригада «Дике Поле».
