Гранатометник батальйону «Самарівські вовки» 108-ї Кодацької бригади територіальної оборони Юрій пройшов через 28 ворожих блокпостів і пережив авіаудари та атаки дронів, перш ніж опинитися на фронті. Його історія — це розповідь без пафосу, з гумором і вірою в людей, заради яких він продовжує боротися.
Окупація Енергодара та шлях на фронт
До війни Юрій жив у Енергодарі та працював за різними професіями, включно з психологом і інженером з охорони праці. Коли 2022 року у місто прийшли російські війська, він разом із мешканцями виходив на блокпости, щоб зупинити окупантів, проте місто було захоплене.
Після двох місяців у окупації Юрій вирішив тікати, подолавши 12,5 годин дорогами Запорізької області за маршрутом через 28 ворожих блокпостів. Перейшовши на підконтрольну Україні територію, він змінив мову спілкування на українську.
Служба у батальйоні «Самарівські вовки»
Юрій розпочав службу у 23-й бригаді, а згодом перейшов до 108-ї Кодацької бригади ТрО. Окрім бойової посади гранатометника, завдяки освіті його залучили до штабної роботи — він став писарем.
Під час служби він неодноразово переживав обстріли і атаки ворожих дронів, що вимагає великої витримки та мужності.
Пам’ятна зустріч та мрія про мир
Найсильніші враження у Юрія залишилися від людської вдячності. Під час консультації в лікарні він подарував лікарю каву та цукерки і почув слова, які зворушили його до сліз. Цей момент він вважає основною мотивацією продовжувати боротьбу.
Наразі Юрій очікує на результати військово-лікарської комісії, адже наслідки війни даються взнаки. Його сім’я — донька в Німеччині, батьки — неподалік від Дніпра. Його головна мрія — дожити до перемоги і повернутися додому, до рідних.
Ця історія є прикладом стійкості та відваги мешканців регіону, які протистоять ворогу та боронять Україну.
