У деяких випадках виникає необхідність нотаріального посвідчення факту, що фізична особа є живою або перебуває в певному місці. Це може бути важливим для спадкових справ за кордоном або підтвердження, що одержувач пенсії чи аліментів дійсно живий. Коли необхідно нотаріально підтвердити факт життя чи місцеперебування, – розповість «Наше Місто» з посиланням на Департамент правового забезпечення ДМР.
Загалом, необхідність у посвідченні факту життя виникає у таких ситуаціях:
- відкриття спадщини за кордоном;
- підтвердження, що одержувач коштів на утримання (пенсії, аліментів, компенсацій тощо) є живим;
- при скасуванні рішення про визнання особи безвісно відсутньою чи померлою;
- в інших випадках, де потрібно підтвердити факт життя особи.
Також може виникнути потреба у посвідченні факту перебування особи в певному місці, якщо громадянин хоче зафіксувати свій присутність у конкретний час та місці.
Згідно зі статтями 34 та 38 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси та консульські установи України мають право на посвідчення цих фактів. Нотаріус може здійснити посвідчення як при явці фізичної особи, так і поза приміщенням нотаріуса.
Посвідчення факту життя чи місцеперебування для малолітніх дітей та недієздатних осіб здійснюється за усним зверненням їхніх законних представників.
При вчиненні нотаріальної дії нотаріус повинен:
- Установити особу, що звернулась за вчиненням нотаріальної дії;
- Визначити обсяг цивільної дієздатності фізичної особи;
- Здійснити перевірку повноважень законного представника фізичної особи.
Для підтвердження факту життя або місцеперебування нотаріус видає відповідні свідоцтва заінтересованим особам.