У Дніпрі нагородили найактивнішу молодь. На святкове частування запросили сотню молодіжних активістів, які з початку повномасштабного вторгнення допомагають країні виборювати перемогу.
“В нас тут не тільки активна молодь Дніпра, а й з Луганщини та Донеччини, з якими ми тісно співпрацюємо не 5 місяців, а набагато довше. Так сталось, що ми - області, які межують між собою, і зрозуміло, що ця війна ще більше нас познайомила. Ми спілкуємось щодня на базах “СпівДія хаб” Дніпро та “СпівДія” хаб Донецької області. Тож сьогодні хотілось більше вільної атмосфери подарувати дівчатам та хлопцям і відзначити тих, хто пліч-о-пліч бореться задля перемоги на волонтерському фронті”, - зазначила директорка департаменту молодіжної політики та національно-патріотичного виховання ДМР Дар'я Біла.
Цей захід став врожайним на відзнаки. Загалом молодь нагороджували подяками від міського голови Дніпра, також від департаменту молодіжної політики та національно-патріотичного виховання ДМР, подяками від Дніпропетровської, Луганської та Донецької ОВА та від Міністерства молоді та спорту.
“В нас завжди була дуже креативна молодь, і вона завжди була готова до різних подвигів. На сьогодні можна сказати, що 99% молоді займається волонтерською роботою, це при тому, якщо вони не на фронті. Сьогодні наша молодь - дуже рішуча та відповідальна, і цим варто пишатись”, - зазначив заступник директора департаменту молоді і спорту Дніпровської обласної військової адміністрації Владислав Яцук.
Голова Молодіжної ради Дніпра Рафаель Кіжнер також додав: “Таким заходом ми вирішили подякувати кожному, хто допомагає на своєму фронті виборювати нашу перемогу. Бо кожен з присутніх сьогодні проявив себе якнайкраще та доклав багато зусиль, аби допомогти адаптуватись як переселенцям, так і молоді Дніпра, а також активно долучились до волонтерства”.
Зі свого боку, директорка Луганського обласного центру підтримки молодіжних ініціатив та соціальних досліджень, голова Луганської обласної молодіжної ради Ганна Рясна зазначає: “Ми завдячуємо Дніпру за те, що допомогли нам відчути себе тут, як вдома. Бо на початку повномасштабної війни ми вимушені були переміститись до Дніпра, і тут нам допомогли облаштуватись, аби ми змогли й надалі продовжити свою роботу”.