Використання дитячої праці залишається однією з найгостріших проблем сучасного світу, що грубо порушує права дитини та перешкоджає її повноцінному розвитку. Як на міжнародному, так і на національному рівні існує чітке законодавство, що забороняє та карає за такі дії, посилюючи відповідальність тих, хто намагається нажитися на дитячій беззахисності. Детальніше про це розкаже «Дніпро Оперативний».
Міжнародні норми: фундаментальні принципи захисту дитини
Основоположним документом, що гарантує захист дитини від економічної експлуатації, є Конвенція ООН про права дитини (стаття 32). Вона закріплює право дитини на захист від будь-якої роботи, яка може становити небезпеку для її здоров'я, бути перешкодою в одержанні освіти чи завдавати шкоди її фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку.
Важливу роль відіграють також Конвенції Міжнародної організації праці (МОП), зокрема:
- Конвенція №138 про мінімальний вік для прийому на роботу (1973): встановлює, що мінімальний вік для прийому на роботу не має бути нижчим за вік закінчення обов'язкової освіти і в жодному разі не має бути нижчим за 15 років. Для країн з обмеженими можливостями початково може бути встановлений вік 14 років. Також Конвенція визначає мінімальний вік для легкої праці (12 років за певних умов) та для небезпечних робіт.
- Конвенція №182 про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці (1999): класифікує та забороняє найнебезпечніші форми дитячої праці, включаючи рабство, торгівлю дітьми, боргову кабалу, примусову чи обов'язкову працю, залучення до проституції, порнографії, незаконної діяльності (наприклад, виробництво наркотиків), а також роботи, що загрожують здоров'ю, безпеці чи моральності дитини. Україна ратифікувала цю Конвенцію, зробивши її частиною національного законодавства.
Законодавство України: нульова толерантність до експлуатації
Українське законодавство суворо забороняє експлуатацію дитячої праці та встановлює відповідальність за її використання. Основними нормативними актами є:
- Конституція України (ст. 43): проголошує право кожного на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, підкреслюючи добровільність праці.
- Кодекс законів про працю України (КЗпП України):
- Стаття 188: забороняє прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. Виняток може бути зроблений для осіб, які досягли п'ятнадцяти років, за згодою одного з батьків або особи, що їх замінює. Допускається залучення учнів загальноосвітніх шкіл для легкої роботи, що не шкодить здоров'ю та не порушує навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку, але також за згодою батьків.
- Стаття 192: забороняє залучення неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні.
- Заборона важких робіт та робіт зі шкідливими або небезпечними умовами праці: перелік таких робіт встановлюється Міністерством охорони здоров'я України.
- Закон України «Про охорону дитинства» (ст. 21): передбачає захист дитини з боку держави від усіх форм фізичного та психічного насильства, образ, недбалого і жорстокого поводження, експлуатації, включаючи сексуальні зловживання.
- Кримінальний кодекс України: містить статті, що прямо стосуються експлуатації дітей.
Відповідальність: суворі покарання
В Україні експлуатація дитячої праці тягне за собою кримінальну, а не адміністративну відповідальність.
Згідно зі Статтею 150 Кримінального кодексу України «Експлуатація дітей»:
- Частина 1: Експлуатація дітей (примусове залучення до праці, що може загрожувати здоров'ю, фізичному розвитку, освітньому рівню дитини, або пов'язана з використанням дитячої праці у шкідливому виробництві) карається пробаційним наглядом на строк до трьох років або обмеженням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
- Частина 2: Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві, караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
- Частина 3: Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, – караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Куди звертатися у разі виявлення експлуатації дитячої праці
- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
- Національна поліція України;
- Державна служба України з питань праці;
- Освітній омбудсмен;
- Держпродспоживслужба (у разі використання шкідливих речовин дітьми)
Експлуатація дитячої праці є неприпустимим явищем, що має бути викорін.ене. Держава та суспільство зобов'язані забезпечити дітям право на безпечне дитинство, освіту та розвиток, а винні у порушенні цих прав мають нести сувору відповідальність згідно з законом.