Сергій, який відомий серед побратимів під позивним «Моряк», 9 років прослужив на флоті, а потім працював головним інженером будівельного управління. Наразі він служить священиком у храмі в Орлівщині та в лікарні міста Самар на Дніпропетровщині.
Час служби у війні
У березні 2022 року Сергій приєднався до 232-го стрілецького батальйону в майже 57 років. Його досвід і вік дозволили отримати посаду сержанта стрілецької роти. Він зізнається, що раніше не уявляв себе священиком або навіть віруючим.
Переломний момент у бою
Під час бою в траншеї зі своїм побратимом Мішанею, який запропонував помолитися, Сергій вперше відчув вплив молитви. Коли російський вертоліт наближався для атаки, молитва була прочитана, і хоча вогонь таки відкрили, зброя несподівано заклинила, а вертоліт відлетів, не поціливши у позиції бійців.
«От бачиш, молитва таки допомогла», — сказав побратим, а Сергій назвав цей момент початком внутрішніх змін.
Зміна життєвого шляху
Після двох років служби, під час виведення бійців, Сергій отримав важку травму ноги і більше не міг виконувати обов’язки сержанта. Йому запропонували стати помічником капелана. Це стало початком релігійного шляху. Сергій вступив до духовної семінарії, отримав дияконське рукоположення, а згодом став священиком і капеланом батальйону.
Через реорганізацію бригади у 60 років його посаду скоротили. Відтоді Сергій служить у місцевому храмі та допомагає пацієнтам лікарні в Самарі.
Підтримка й служіння
У 128-й окремій важкій механізованій бригаді «Дике Поле» наголошують, що молитва побратима врятувала Сергія тоді, а сьогодні він сам підтримує тих, хто потребує духовної допомоги.