Нова редакція пропонує повернути деякі норми харківського правопису 1928-го року.
Про це під час прес-конференції розповіла кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови, заступник директора Центру історії та розвитку української мови ДНУ ім. О.Гончара Тетяна Шевченко.
Мова не стоїть на місці: з’являються нові слова, терміни, триває процес запозичення, розширюється сфера функціонування української мови. З огляду на це на початку 90-х років виникла гостра потреба в новому виданні правопису. Він базується, як і попередні, на фонематичному принципі, який доповнюється морфологічним (уніфіковане написання префіксів, коренів, суфіксів і закінчень незалежно від їхніх позицій в слові і впливів асиміляційно-дисиміляційних процесів), традиційно-історичним (подвійна функція літер я, ю, є, вживання літери щ) і диференційним (написання великої літери в словах, написання слів разом, окремо і через дефіс) принципами. У ньому відновлено літеру г, дещо змінено вживання літер і та й у власних іншомовних назвах тощо. До сьогодні чинним залишалось 4-те видання правопису. Проект нової редакції Українського правопису, винесений Міністерством освіти та науки на громадське обговорення, викликав неоднозначну реакцію як серед мовознавців, так і серед народу.
За словами Тетяни Шевченко, правопис має оновлюватися кожні 20 років, аби відповідати часу та середовищу використання, тому зміни не є випадковими.
«Деякі науковці кажуть, що це розхитує норму, але для пересічних громадян такий правопис набагато кращий. Ця редакція максимально врахувала всі пропозиції», – зазначила вона.
Серед нововведень:
- И на початку окремих слів (вигуків (ич!), часток (ич який хитрий), дієслів (и́кати, икну́ти, ика́тися, икну́тися) та похідних від них іменників (и́кавка, и́кавочка); в деяких загальних і власних назвах із тюркських та інших мов згідно з його вимовою в цих мовах: ийбен, ир, ич-оба́, Кім Чен Ин);
- Збільшення випадків уживання літери ґ в українських топонімах і прізвищах;
- Можливість паралельного використання у- та в- у якості прийменника та префікса;
- Розширення списку префіксів, слова з якими пишуться разом (абро-, авіа-, авто-, агро-, аеро- і т.д.);
- Зміна написання деяких складних іменників (слова з першим іншомовним компонентом пишуться разом);
- Зміна правила написання пів із іменниками (Невідмінюваний числівник пів зі значенням “половина” з наступним іменником — загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо; Якщо ж пів з наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом).
Як зазначила Тетяна Шевченко, усі новотворення на сьогоднішній день не є обов’язкоими – вони можуть використовуватися паралельно із попередніми нормами.
