«Таких як ти більше немає та навряд чи буде»: на війні загинув жовтоводець, керівник гуртків ЦДЮТ Олександр Синяков з міста Жовті Води Дніпропетровської області.
Звістка про смерть Саші сколихнула Жовті Води 10 вересня.
«Ні! Цього не може бути! Тільки не він! Тільки не він…», - говорили жовтоводці. Молодий, гарний, добрий, мудрий, щирий, людяний, надійний помічник та наставник малечі…Та доля розпорядилась інакше, забравши у матері сина, у брата брата, у дружини чоловіка.
Олександр Синяков народився 1 лютого 1988 року у Жовтих Водах. Загальну середню освіту здобув у СШ № 1. Поза навчанням відвідував туристичний гурток у ЦДЮТ. Його відповідальний характер та гарна зовнішність зробили свою справу: наступні 10 років він виступав у складі найуспішнішої команди України «Дружини юних пожежних рятівників та юних інспекторів дорожнього руху». Саша став не лише провідним членом колективу, а й надійним помічником педагогів та турботливим наставником малечі.
Навчаючись у Жовтоводському промисловому технікумі на техніка-електрика, хлопець не забув про ЦДЮТ. Допомагав команді готуватися до змагань та конкурсів, брав участь у створенні ефектних сценічних декорацій, виходив на сцену та здобував для Жовтих Вод перемогу.
У 2009 році, після закінчення вишу, Олександр пішов на строкову військову службу, здобув там військову спеціальність «командир автомобільного відділення».
Тим часом на його повернення з армії чекали і вихованці, і педколектив ЦДЮТ. Бо одразу після службу він мав очолити два гуртки: «Школа безпеки» та «Туристичний». Так і сталося: у 2011 році Олександр став до виконання обов’язків уже у ролі педагога. У 2018-му його призначили керівником гуртка «Робототехніка», адже він брав участь у запровадженні в освітній процес найбільш ефективних форм і методів роботи у напрямку STEM-освіти.
За 12 років роботи в ЦДЮТ хлопець, якого всі називали «Сашка», перетворився на поважного, але такого улюбленого дітьми та колегами Олександра Олеговича. Він пишався досягненнями та перемогами своїх учнів, а вони – що в них такий крутий керівник.
За високий рівень професіоналізму та особистий внесок у впровадження ефективних освітніх практик дослідницько-пошукової роботи та досягнення високої результативності у вихованні молодого покоління у 2021 році Олександр Синяков був нагороджений педагогічною премією імені Мотрі Остапівни Рябикіної Жовтоводської міської територіальної громади.
Свою майбутню дружину Анастасію хлопець теж зустрів у ЦДЮТ. Це була неймовірна пара, яка подорожувала, займалась екстремальними видами спорту, прихистила бродячу собаку та просто кохала одне одного…
Як справжній чоловік, згідно з указом Президента України «Про мобілізацію», 28 вересня 2022 року Олександр став на захист України. Служив на посаді бойового медика Збройних Сил. Чимало військовослужбовців та побратимів зобов’язані йому своїм життям.
«Бачить Бог, ми не хотіли віддавати нашого Сашку на війну. Він так нам треба був тут. Наш захисник, наш майстер на всі руки, наш талановитий красень, який володів IT-технологіями, досконало знав основи медицини, пройшов курси керування дронами, міг пройти найскладнішу переправу, найшвидше встановлював намет та в’язав усі туристичні вузли. Поряд із ним ми завжди відчували себе як за кам’яною стіною. Він так багато міг ще зробити, навчити, передати свої найкращі людські якості молодому поколінню», - зі сльозами на очах говорять педагоги ЦДЮТ.
Згадають, коли Олександр приїздив у відпустку, обов’язково приходив на роботу. Всі збігалися, розпитували та слухали. А він, зазвичай, такий небагатослівний, говорив і говорив… В останній свій візит узяв білет на потяг і … випадково опинився у вагоні із вихованцями ЦДЮТ, командою «СТРІМ», яка їхала на фестиваль…
Загинув молодший сержант Синяков 10 вересня п.р. під час виконання бойового завдання по відбиттю агресії російської федерації в районі населеного пункту Гуляйпільське Пологівського району Запорізької області.
У захисника залишилися мати Тетяна Григорівна, дружина Анастасія та брат Сергій.
Прощання із Олександром Синяковим відбудеться 18 вересня о 12:00 біля пам’ятника Героям визвольної війни українського народу 1648-1654 рр.}
За матеріалами Дніпровська панорама.