У західній та центральній частинах країни активно поширюється парвовірус В19. Сімейні лікарі та педіатри констатують поступовий підйом захворюваності впродовж березня – квітня. Що це за хворобо та чим вона небезпечна – розповість «Наше місто» з посиланням на Главком.
Парвовірус В19, також відомий як “інфекційна еритрема”, є дуже заразним вірусом, який може передаватися повітряно-крапельним шляхом. Він надзвичайно стійкий до навколишнього середовища, витримуючи як заморожування, так і температури до +60°C. На жаль, антисептики не ефективні проти нього, адже парвовірус не боїться спирту. Інкубаційний період – 14-20 днів. Спалахи парвовірусу відбуваються найчастіше взимку та навесні.
Класичні симптоми хвороби: загальне нездужання; температура 37,2-38,0 °C; головний біль; висипання по тілу; фарингіт; нежить; нудота; біль у суглобах та м’язах; діарея; коньюктивіт («рожеве око»).
Висипання – ключовий симптом парвовірусу, за яким його можна розпізнати. Саме через характерні висипання цю хворобу неофіційно називають “п’ятою хворобою”, адже вона посідає п’яте місце у списку шести первинних дитячих інфекційних захворювань з висипом.
Висип з’являється зазвичай на 3-5 день хвороби. Він проявляється у вигляді яскравих еритематозних бляшок, які найчастіше локалізуються на обличчі. Характерною ознакою є почервоніння щік, через що парвовірус також називають “хворобою ляпаса”.
Що кажуть лікарі
Описані вище симптоми парвовірусу є типовими, але не вичерпними. У реальному житті інфекція може проявлятися по-різному.
«Висипання можуть з’являтися хвилями: то практично зникають, то з’являються: наприклад, на сонці вони можуть проявлятися сильніше. Самеперебіг хвороби також може бути хвилеподібним», – розповіла доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб Національного університету України ім. О. О. Богомольця, заслужений лікар України Сергій Крамарьов.
Як діагностувати парвовірус
Існує декілька методів діагностики парвовірусної інфекції. Найпоширенішим є аналіз крові, який дозволяє виявити специфічні антитіла (імуноглобуліни) до вірусу. В деяких випадках, наприклад, для діагностики у вагітних, може використовуватися аналіз слини. Окрім того, існують тести, що дозволяють виявити ДНК вірусу в різних біологічних рідинах організму, таких як спинномозкова рідина.
За матеріалами Наше Місто.