Зараз, під час обговорення майбутнього закону про мобілізацію, дуже часто звучать закиди у бік депутатів різних рівнів та тих, хто має бронь від військової служби. Мовляв, нехай вони спочатку підуть на фронт, а вже потім ми подумаємо, чи це нам потрібно.
У той час у різних військових підрозділах зараз знаходяться 13 депутатів Дніпровської міської ради. А ще 359 працівників виконавчих органів Дніпровської міської ради – департаментів, управлінь, комунальних підприємств – служать у лавах Сил оборони. До 24 лютого 2022 року вони працювали задля розвитку Дніпра, а після початку великої російської навали стали на захист України. Історії деяких з них зібрали журналісти «Нашого міста».
Депутат Музика займається виробництвом дронів
Максим Музика, депутат Дніпровської міської ради, учасник Революції Гідності, ветеран АТО, військовий ЗСУ, завжди мав активну громадянську позицію. Він народився у Києві, закінчив НТУ «Київський політехнічний інститут ім. І. Сікорського» за спеціальністю “Менеджмент”.
У 2010-х Максим Музика був керівником будівельної компанії. Але жага справедливості у 2013-му привела його на Майдан – він став учасником Революції Гідності. А у 2014 році пішов добровольцем на фронт, був учасником оборони Савур-Могили та Донецького аеропорту. Максим Музика був мобілізований як офіцер запасу ЗСУ у якості командира групи 73 морського центру спеціальних операцій. Дістав поранення та отримав державну нагороду – медаль “Захиснику Вітчизни” та відзнаку Генштабу “Учасник АТО”.
Протягом декількох років Максим Музика був позаштатним радником мера Дніпра Бориса Філатова з питань ветеранів АТО. Також очолював департамент парків та рекреації Дніпровської міської ради. У 2020 році він обирався до Дніпровської міської ради восьмого скликання від партії “Європейська солідарність”.
Велика війна в черговий раз змінила його життя. Зараз Максим Іванович більшу частину свого часу перебуває у Києві, де працює у структурах Міністерства оборони України.
– 23 лютого 2022 року було засідання Дніпровської міської ради, – згадує Максим Музика. – Ввечері я на машині повернувся до столиці. Зранку мав їхати до центру, де був в оперативному резерві. Але оскільки на світанку рашисти почали обстрілювати Київ, треба було терміново евакуйовувати родину.
Після того, як рідні Максима Івановича опинились у безпеці, він у складі одного з військових підрозділів долучився до оборони Києва. На початку повномасштабного вторгнення рф Максим Музика був долучений до одного з центрів спеціальних операцій. Після того, як загроза захоплення ворогом столиці минула, він зайнявся виробництвом дронів – для цього у 2022 році заснував та став керівником компанії UA Dynamics. Нещодавно звільнився з комерційної структури та почав співпрацювати у напрямку розробки та виготовлення дронів з Міністерством оборони України.
– Зараз потреба в дронах набагато більша, ніж наші ресурси, – впевнений Максим Музика. – Водночас їхнє виробництво наразі є набагато більшим, ніж це було минулого року. Тоді грошей було більше, а дронів менше. А зараз навпаки. Тож ми тепер можемо обирати більш якісні речі. Разом з тим потреби наших Збройних сил є набагато більшими, ніж можливості державного бюджету. Тому в умовах обмежених ресурсів нам доводиться шукати максимально ефективні рішення.
Волонтерка Ричкова стала офіцером ЗСУ
Її ім’я вже давно стало символом мужності та патріотизму. Тетяна Ричкова – одна з тих, для кого війна почалася не у 2022-му, а у 2014-му. Багато років поспіль її життя нерозривно пов’язане із захистом нашої країни від рашистів.
У 2000 році Тетяна Ричкова закінчила Національну металургійну академію України за спеціальністю “Економіка та фінанси підприємства”. Займалась підприємницькою діяльністю, розвивала власний бізнес. Але у 2014 році Тетяна Борисівна стала волонтеркою, займалась матеріально-технічним забезпеченням сил АТО. Слідом за чоловіком вона поїхала на фронт і зайнялась забезпеченням наших бійців. Тетяна Ричкова стала однією із найвідоміших українських волонтерок.
Ця красива та мужня жінка неодноразово була на фронті під час найгарячіших боїв в Слов’янську, Краматорську, Червоному Лимані, Ямполі, Дебальцевому, Пісках, Авдіївці. У серпні 2014-го чоловік Тетяни – Вадим Ричков – загинув під час боїв у Донецькій області. Поховавши чоловіка, Тетяна Ричкова продовжила займатися забезпеченням військовослужбовців. Працювала в Міністерстві оборони, а у 2015 році підписала контракт і стала офіцером Збройних сил України. Наступного року Тетяна Ричкова була обрана народним депутатом України. Нині вона є головою Дніпровської міської організації політичної партії “Європейська Солідарність”.
Після того, як рашисти зважились на повномасштабне вторгнення в Україну, Тетяна Ричкова знову пішла на фронт. Протягом останніх двох років виконувала бойові завдання на сході та півдні нашої країни. У якості представника Генерального Штабу ЗСУ після визволення Київської області Тетяна Борисівна передусім поїхала з волонтерами та журналістами в звільненні міста: Ірпінь, Гостомель, Бородянку і Бучу. Треба було допомогти цивільному населенню харчовими продуктами, побутовими предметами, ліками, одежею тощо.
Тоді окупанти забрали у людей геть усе: в жодній сім’ї не було навіть мобільного телефону. Тетяна Ричкова згадує , що найстрашнішими були не зруйновані будинки, знищена військова техніка, розбиті мости. А очі людей, які пережили весь кошмар окупації.
– Я з 2014 року спілкувалась з людьми, які знаходились на лінії розмежування, – згадує Тетяна Борисівна. – Здавалося, я вже звикла до всього, але кожну історію я знов пропускаю через себе. Пам’ятаю, в одному з деокупованих міст до нас звернулась жінка: їй потрібні були ліки проти тиску. Вона завела нас до себе у будинок без вікон та дверей. У дворі бігала поранена собака, а вагітну кішку вбили окупанти. Жінка розповіла, як до їхнього будинку зайшли двоє військових рф і направили на неї автомат. Вони знущались, казали по черзі «сідай, вставай», не даючи відпочити. Так під дулом автомата вона провела добу, постійно то сідаючи, то вставаючи. А це була літня жінка із хворими ногами і цукровим діабетом.
Також Тетяна Ричкова згадує родини, яких вона вивозила, та їхні історії. Багато жінок навіть не знали, де їхні чоловіки, тому їх довелось вмовляти виїжджати самих разом з дітьми із зони бойових дій. Всю дорогу ці жінки та діти плакали.
Зараз Тетяна Ричкова є офіцером ЗСУ. Де б вона не знаходилась, разом із волонтерами допомагає людям. Наприклад, коли була під Херсоном, знайшла можливість доправляти ліки та продукти на окуповані території. Також допомагає жінками із дітьми, в яких чоловіки знаходяться у полоні.
– Ми й надалі боронимо країну, служимо, виконуємо свої завдання і допомагаємо цивільному населенню, – каже Тетяна Ричкова. – А нам допомагають волонтери.
Продовження та інші новини Дніпра на сайті "Наше Місто".