Кажуть, що нове – це добре забуте старе. Цього року чудове зимове свято – День Святого Миколая ми відзначаємо по-новому – 6 грудня. Насправді ж наші бабусі та дідусі якраз святкували Миколу за новоюліанським календарем, саме шостого числа. Повертаємося до традицій! А ще кажуть, що Миколи – найдобріші та найщедріші люди. Чи до вподоби їм перенос свята на початок місяця? Про те, як живуть тезки Миколи Чудотворця, як їх вітали у дитинстві цікавився журналіст “НМ”.
У День Миколи на Катеринославщині починали варити пиво
Нагадаємо, звідки з’явилося це свято. Згідно з повір’ями та переказами, заможний священник Микола Чудотворець був з дитинства вірний своїй вірі, тримав піст, а потім почав вивчати Божественне Письмо. Але запам’ятали його завдяки надзвичайному милосердю.
Якось Микола допоміг збіднілому чоловікові забезпечити трьох дочок посагом. Нібито він потай приносив золото до будинку бідняка. Вважається, що завдяки саме цій історії виникла традиція дарувати дітям подарунки на свято.
— Звичай класти бідним людям у чобіт горіхи, цукерки, інші солодощі був у 18–19 століттях у Німеччині, – розповідає Валерія Лавренко, заступник директора Дніпропетровського національного історичного музею ім. Яворницького. – Така традиція поширилась і на Катеринославщині. У принципі, дітей радували подарунками не лише в день Святого Миколая, а й на Різдво. Причому, якщо на заході України цукерки клали під подушку лише слухняним дітям, а неслухняним підкладали різочку, то у нас дарували лише добрі подарунки.
Історик нагадала також, що 6 грудня на День Миколи в селах Катеринославщини починали варити з пшениці пиво. Дуже гарна традиція!
Подарунки від Миколи з Америки
Першого головного редактора газети “Наше місто” теж звати Миколою. Мама Миколи Кравчука та її сестра назвали синів однаково: Колею та Васею. Своїм ім’ям Микола Петрович задоволений. Чудове воно!
– Раніше в селах ім’я дитині підбирав піп, – розповідає Микола Кравчук. – Ну і батьки називали дітей, як їм радили. А якщо у священика був поганий настрій або він був напідпитку, то ім’я могло бути зовсім дивним. Бабусю мою назвали Лепестиною, а дядька — Варивоном. Мені пощастило!
Ще б нашому колезі не пощастило! Подарунки від Святого Миколая його дідусь завіз із самої Америки!
Бабуся по материнській лінії була неграмотною, — продовжує Микола Петрович. — Писати не вміла. Зате, дід досконало знав англійську і до 1917 року їздив на заробітки в США. Він був майстерним. Відмінним слюсарем. І працював на заводах Форда. Дід привіз додому різні чудернацькі дрібнички і потім дарував мені щось на це свято.
Коли головного редактора “НМ” обрали депутатом міської ради, традицію вітати дітей із чудовим зимовим святом він ініціював і там.
– Серед депутатів було вісім Миколаїв, – каже Микола Петрович. — Щороку ми збиралися на Монастирському острові, складалися грошима та купували дітям цукерки. У дітей та у нас був чудовий настрій. Відзначали цей день і в нашій редакції, де окрім мене працювали також Микола Шарий та Микола Бондаренко. Сам я, як тезка Миколи Чудотворця, вітаю сина Андрія, хоча він уже давно дорослий. Почуваюся в цей день трохи щасливішим!
Дніпровські храми названо на честь Святого Миколая
У Дніпра особливі стосунки із знаменитим священиком. І Миколи у Дніпрі живуть досить комфортно та щасливо. У цьому впевнений Микола Чабан, журналіст та краєзнавець.
– Багато храмів уздовж Дніпра носить ім’я Миколи, – розповідає краєзнавець. — Адже Святий Миколай допомагав у тому числі й мандрівникам. А у нас бували багато найзнаменитіших гостей. На честь Миколи Чудотворця названо, наприклад, храм на Монастирському острові та в Старій Ігрені. Наш органний зал – Свято-Миколаївський.
Микола Чабан нагадав, що протягом кількох років ми мали у місті навіть Миколаївський проспект.
— Бували такі курйозні випадки, – констатує наш колега. – Коли Катеринослав відвідав Микола ІІ, на його честь перейменували Перший Чечелівський проспект (наразі проспект Нігояна) . Правда, ім’я останнього російського імператора проспект носив недовго – лише з 1913-го до 1917 року. На честь його сина назвали Олексіївською одну з найближчих вулиць. Ця назва теж не прижилась.
Відомого дніпровського журналіста та краєзнавця назвали на честь його героїчного дядька Миколи Андрійовича, який загинув під час визволення Дніпропетровщини у Другу Світову війну.
Втім, по-батькові Миколу Андрійовича Чабана навряд чи тоді називали. Загиблому герою було лише сімнадцять.
Розумію, що використали мого дядька, як “гарматне м’ясо”, — вважає співрозмовник. — Людей у ту війну не шкодували. А дядько був зовсім молоденьким, ненавченим солдатом. Загинув під Федорівкою (зараз Запорізька область – Авт.). Висунув голову з окапа, снайпер його і застрелив. Така сумна історія. Але дядьком своїм пишаюся і ім’я його з гордістю ношу.
Про легендарного священника пам’ятали навіть в голодні роки
Всі ми родом з дитинства. Найкращим своїм вчинкам, досягненням та успіхам ми завдячуємо сонячним дитячим враженням. Материнській посмішці. Міцному рукостисканню батька.
Дніпровський поет та журналіст Микола Павленко з великою теплотою та любов’ю згадує рідне село Бондурове на Кіровоградщині, де він провів перші роки життя.
— Мій батько, Микола Антонович, працював у колгоспі, — розповідає поет. — Його всі дуже поважали, хоч він був звичайним водієм. Він казав: “Не так важливо ким буде працювати син. Головне, щоб він виріс гідною Людиною”. Сподіваюсь, що виконав бажання батька. Перші подарунки до свята отримував від нього. А потім, коли вже в мене народився син Антон, я став вітати його з цим святом.
Микола Миколайович зауважив, що раніше старожили села День Святого Миколая відзначали 6 грудня, а вже їхні діти святкували на 13 днів пізніше.
— Правильно, що перенесли свято на початок грудня, – резюмує Микола Павленко. — Пам’ятаю, що мої бабуся з дідусем, які пережили і Голодомор, і все на світі про Миколу Чудотворця згадували саме 6-го. Повертаємось до своїх витоків.
Поет пригадав, що якось попрохав свого Святого тезку, щоб той надихнув на гарний вірш. Прохання було здійснено. Ось той вірш:
Обрій
Я небо підняв
І тримаю високо
Над головою.
Боюсь, щоб воно
Не впало
До ніг
Бо зникне
Обрій
І не буде
Куди
Іти
Далі.
Календар не змінив наше ставлення до свята
Для багатьох День Святого Миколая – символ добра і надії. Особливо зараз, у ці складні часи, це шанс зробити щось чарівне для наших дітей, які з нетерпінням чекають на диво. У цьому році це диво настане раніше.
Про своє ставлення до переносу Дня Святого Миколая нам розповів Микола Лукашук, голова обласної ради.
— Всі свята, крім Великодня, ми відзначатимемо на 13 днів раніше, — каже Микола Васильович. — Але Помісний Собор дав нам можливість вибору: хто бажає, може продовжувати відзначати День Святого Миколая 19 грудня. Такий підхід забезпечує поступовий і свідомий перехід. Календар змінився, втім, не змінилося наше ставлення до свята. Непохитною залишається і наша віра. Ми шануємо День Святого Миколая, адже це не просто дата – це час, коли кожен з нас може зробити добро для когось іншого, розпалюючи в серцях віру в краще.
Голова обласної ради додав також, що Святий Миколай вважається одним із найдобріших Божих угодників, який творить справжні дива. Головне – усі бажання повинні йти від серця, бути щирими й на користь людям. Саме такими мають бути і наші справи. Хай буде так!
За матеріалами Наше Місто.